Цю сторінку схвалено
Моор (швидко встає).
Косинський.
Серед щастя, серед захвату блаженства, що чекало на мене, коли все готувалося до шлюбу, мене викликають спішним листом до двору. Я з'явився. Мені показали листи, що їх нібито я написав, повні підступної зради. Я почервонів, мене вразило це злочинство… у мене відібрано шпагу, мене вкинуто у в'язницю, я був не в собі.
Швайцер.
А тимчасом… далі, далі, я вже занюхав, у чім справа.
Косинський.
Там я валявся місяць, не знаю, що зо мною зробилось. Я боявся за свою Амалію, я знав, що кожна хвилина для неї, як смерть, без мене. Нарешті з'явився перший міністр двору, у солодких словах привітав мене з тим, що доведено мою невинність, прочитав мені постанову про звільнення, віддав мені мою шпагу.
215
