Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/251

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
злощасний дурень… Його батьківське серце було повне любові… о, диявольські хитрощі! Мені треба було тільки стати перед ним на коліна… тільки заплакати щиро… О, я сліпий, сліпий дурень! (Б'ється об стіну). Я міг би бути щасливий… О, злодійське шахрайство! Щастя життя мого віднято від мене шахрайськими штучками! (Люто бігає взад і вперед). Душогуб і розбійник через шахрайські штучки… Він навіть не сердився. Він і гадки не мав проклинати мене на серці… О, потворо! Незрозуміла, огидна, гадюча потворо!
Косинський увіходить.
 
Косинський.

Ну, отамане, де ж ти подівся? Що таке? Я бачу, ти хочеш ще залишатись тут.

Моор.

Біжи! Сідлай коні. Поки сонце зайде, ми мусимо вже перейти кордон.

Косинський.

Жартуєш.

250