Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/266

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Розбійники (заворушились).

Ріжуть, ріжуть… Швайцер, Шпігельберг, розбороніть їх.

Швайцер (кидає на нього ножа).

От… тепер подихай там… Спокійно, товариші, займайся кожен своїм ділом… Ота бестія завжди сичала на отамана, а в самого ж немає й одного рубця на тілі… Ще раз вам скажу, заспокойтеся… Ну, й наволоч… Іззаду хотів націляти людей! Іззаду!.. Чи ж для того ми сходили потом і кров'ю, щоб пропадати як собаки? Ну й бестія! Чи ми для того живем в огні і диму, щоб подохнути, як смердючі пацюки?

Грімм.

Але якого чорта, хлопче, що там було поміж вами? Отаман буде казитись.

Швайцер.
То моя справа… А ти, сучий сину! (до Рацмана). Ти ладився йому пособляти? Ти!.. Забирайся
265