Цю сторінку схвалено
Герман.
Тихо… слухай… шум, наче люди хропуть. Ти не чуєш нічого?
Голос.
Що? Ти щось чуєш?
Герман.
Я чую, як вітер зітхає щілинами башти… нічна музика, від якої цокотять зуби і руки німіють… слухай, ще раз… все здається мені, що я чую хропіння… в тебе тут є компанія, старий. У-у-у-у!
Голос.
Ти щось бачиш?
Герман.
Прощавай!.. прощавай!.. страшна ця містина… спускайся назад у льох… на небі той, хто тобі пособить, за тебе помститься… проклятий син! (Хоче тікати).
275
