Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/297

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
жені сни… Сни ж нічого не значать. Правда, Даніель? Сни ж бувають від шлунку, і сни нічого не значать… Мені оце снився веселий сон. (Він зомлів).
Даніель.

Єзус Марія! Що це? Георг! Конрад! Бастіан! Мартин! одгукніться ж! (Трусить його). Єзус Марія! Отямтеся ж! А то ще й вийде, що він умер через мене. Боже, зглянься з мене!

Франц (напівсвідомий).

Геть… геть… що ти трусиш мене, огидний скелете? Ще ж мертві не воскресають!

Даніель.

Ой, лихо мені! Він збожеволів.

Франц (мляво підводиться).

Де я?.. Це ти, Даніель? Що я сказав? Не зважай ні на що! Я збрехав, що б там не було… Підійди ж, поможи встати! Це я знепритомнів… бо я… бо я… не виспався.

296