Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/296

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Франц.

Так, на цукор. Пастор не одразу прийде. Мій голос тремтить і заникується, накапай бальзаму на цукор.

Даніель.

Дайте мені ключі, я візьму внизу у шафі…

Франц.

Ні, ні, ні! Залишайся! Або я піду з тобою! Ти бачиш, я не можу зоставатися сам, я міг би, ти ж бачиш… зомліти… коли я залишуся сам. Не треба, не треба! Воно й так пройде, ти залишайся.

Даніель.

О, ви серйозно хворі.

Франц.
О, так, так, у цьому вся справа… а хвороба запаморочує мозок і викликає химерні, ска-
295