ського диктатора (фактично першого імператора Кая Юлія Цезаря (I ст. до н. ери) та царя македонського Олександра (IV ст. до н. ери).
До ст. 41.
„Життя святого Товія“. Одна з легенд біблії, особливо насичена духом підкорення „божій волі“.
До ст. 42.
Фріна — грецька куртизанка IV ст. до н. ери.
Гауорд і Картуш — відомі розбійники XVIII ст., діяльність яких, спрямована частково і проти представників абсолютистського державного апарату, зробила їх вчинки популярними серед пригнічених верств. Є ціла низка т. зв. „народних книжок“ (лубок) про діяльність Картуша.
До ст. 43.
Франц: „Портрет вашого сина на базарній площі в Лейпцігу“. За середньовічним звичаям, на базарних майданах біля ганебного стовпа виставляли портрети й описи злочинців, яких не було впіймано.
До ст. 56.
Плутарх — відомий грецький письменник I — II ст. н. е., автор надзвичайно популярних у XVII — XVIII ст. біографій історичних діячів античності.
„Йосифа Флавія треба читати“ — тут Шпігельберг згадуй про античного іудейського історика Йосифа Флавія (I ст. н. ери).
Геркулес — герой грецької міфології і епосу, уславлений надзвичайною силою і подвигами.
