Цю сторінку схвалено
Мабуть же не з любові до мене, якого ще й не було тоді на світі. Чи він знав мене перед тим, як зродив? Чи він уявляв собі мене, яким я буду? Чи він бажав мене? Чи знав він, який я буду! І це для нього невигідно. Або я маю право покарати його за те, що він зродив мене! Чи можу я бути йому вдячний, що я зробився чоловіком? Це все одно, що подавати на нього в суд, якби я родився жінкою. Чи можу я визнавати любов, яка не спирається на повагу до мого «я»? Хіба ж могла бути повага до мого «я», яке ще й не існувало? У чому ж тут святість? Чи не в тому акті, через який я народився?.. Ніби це щось інше, ніж просто скотське задоволення скотських потреб! Чи та святість десь є в результаті цього акта? Та він же сам по собі тільки залізна необхідність, що її ми раді б здихатись, коли б це не підкопувало фізичного здоров'я. Чи я маю його хвалити за те, що він мене любить? Це просто його пиха, первородний гріх всіх художників, що милуються з свого твору, хоч який він не був би огидний. — Отже, от де воно! От уся механіка, яку ви сповиваєте священним туманом, щоб наганяти на нас страх. Чи ж я дозволю вести себе на повідку, як дитину?
55
