Цю сторінку схвалено
Шпігельберг (сердито відвернувся від нього).
Дубино!
Моор (увіходить, страшно схвильований і гасає взад і вперед по кімнаті, сам до себе).
Люди… люди… фальшиве, улесливе кодло гадюче! Ваші очі — вода! Ваші серця — залізо! Поцілунок на устах — меч у грудях! Леви й леопарди годують своїх малят, ворони приносять стерво дітям своїм, а він, він… Я навчивсь терпіти, я можу посміхатись, коли лютий ворог п'є кров мого серця… Але коли кровна любов стає зрадницею, коли батьківська любов стає мегерою: тоді займися вогнем, мужня стриманість! Стань лютим тигром, тиха овечко! Кожен атом моєї істоти сповняйся люттю і гнівом!
Роллер.
Слухай, Моор, що ти скажеш про це? Правда ж, краще розбишацьке життя, ніж хліб і вода у найглибшому льохові замку?
84
