А письменника Шубарта цей самий Карл-Євгеній кілька років морив у в'язниці за статті проти його герцогської світлості.
Коли Шіллеру було дванадцять років, його, силоміць, всупереч волі батьків, що хотіли зробити з нього пастора, забрали у військову школу Карла-Євгенія, де провадилось систематичне розмежування між „бюргерами“ й „дворянами“, дуже образливе для перших, і де за незастебнутий гудзик учня своєручно „вчив“ обер-ректор — той же Карл-Євгеній.
Не зважаючи на мертву казармено-тюремну дисципліну, труси і шпигунство, що панували в школі, учні все таки жваво цікавились літературою, яка була фактично заборонена в школі, — і саме на шкільні роки припадають перші літературні спроби Шіллера, до яких відносяться і перші редакції „Розбійників“.
Цікаво, що в останній редакції драми є багато матеріалу, зв'язаного саме з перебуванням Шіллера в герцогській школі. У характеристиках декого з розбійників є риси, що нагадують кількох товаришів Шіллера, у характері і в думках Карла Моора є елементи автобіографічні. Старий Моор, що конає у башті, нагадує вищезгаданого письменника Шубарта, з яким Шіллер мав побачення саме під час його ув'язнення. Історія Косинського натякає на деякі скандальні факти з хроніки Віртемберзького герцогського двору. Нарешті, і книжки про Картуша та Робін Гуда, що згадуються в п'єсі, були розповсюджені серед учнів школи.
1780 р. Шіллер кінчає цю „школу“ (тоді вже „академію“) з дипломом військового лікаря; але це лише змінило один вид дисциплінарного гноблення на інший:
