|
„Старе феодальне дворянство було здебільшого знищене в селянських війнах; залишились або імперські дрібні князьки, які поступово добули собі деяку незалежність і наслідували абсолютну монархію в малесенькому провінціальному масштабі, або дрібні поміщики, які, спустивши свої останні крихти при маленьких дворах, жили потім з прибутків від дрібних посад в маленьких арміях та урядових канцеляріях, або, нарешті, закутні дворянчики, які вели таке життя, що його посоромився б найскромніший англійський сквайр або французький провінціальний дворянин“. (Маркс и Энгельс, соч., т. IV, ст. 174). |
Так характеризують Німеччину того часу Маркс і Енгельс у „Німецькій ідеології“.
Уся доля Шіллера вкладаються в ці рядки. Він був саме сином людини, що жила „на прибутки від дрібних посад у маленьких арміях“ — сином військового лікаря, лейтенанта, агронома, герцогського садівника Шіллера; він і народився в державі „дрібного імперського князька“, що наслідував абсолютну монархію „в крихітному провінціальному масштабі“ — у герцогстві Віртемберг, в якому, сварячись з бюргерством і нечувано визискуючи кріпаків, самодурив герцог Карл-Євгеній. Цей дрібненький „тиран“, який на французькі кошти тримав семитисячну армію і кількох коханок, був тюремником Шіллера аж до 1782 року, коли вже двадцятитрьохрічний поет мусив був втекти з батьківщини, на яку не наважувався повернутись аж до смерті Карла-Євгенія.
