Цю сторінку схвалено
верне вже від блідого образу. Іди ж подивись на нього сама, на свого прекрасного ангельського, божественного Карла. Іди, пий його бальзамічний подих, купайся у пахощах, що випаровують з його рота. Один подих з уст його звалить тебе у чорну, як смерть, непритомність, як падають люди, коли зогниле лопається падло, чи від запаху трупів на полі вчорашнього бою.
Амалія (одвертає обличчя).
Франц.
Яке свято любові! Яка насолода в обіймах!.. Але хіба справедливо цуратися чоловіка за його хвору зовнішність?.. Велика любовна душа і в тілі жалюгідного немов Езоп каліки може блищати, як рубін у багні. (Злісно сміючись). Із прищавих губ любов може… Правда, а що як розпуста розхитала також характер, коли вкупі з невинністю зникла й чеснота, як зникає аромат зів'ялої рози… коли вкупі з тілом і душа стає калічною…
Амалія (радісно схоплюються на ноги).
А! Карл! Тепер я пізнаю тебе знову! Ти ще
96
