Сторінка:Шухевич С. Гіркий то сміх (1930).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

що навіть швидше летів час. Ціле місто опанував якийсь трівожний поспіх.

— Бачите, а я ще на весну вам казала, що буде війна. Вона мусить бути, бо цього року припадає затьміння сонця — говорила до Боровича жебрачка, що мала своє постійне становище на вулиці, перед його мешканням. Він кожного ранку давав їй два сотики, хоч знав, що жебрачка була зовсім здорова і дужа, бо нераз бачив зі свого вікна, що як тільки на вулиці не було нікого, тоді її ліва нога зараз видужувала і жебрачка йшла швидко і рівно, хоч перед хвилиною штигулькала, що аж страшно було на неї дивитися.

Ідучи до своєї хати або з хати Борович щодня по кілька разів переходив через міський город. Звичайно був там великий рух. Особливо в неділю пополудні. Тоді грала там військова музика. В городі сходилася молодь. Темно-ґранатові однострої піхотинців мішалися з червоними штанами кінноти, голубими кабатами уланів і темнотабачковими піджаками гарматчиків. Проміж тим густо пестріли червоні, жовті, голубі, зелені, білі хустинки дівчат. Це все зливалося в одну ріжнобарвну масу. Здавалося, що то великий зільник квітів. Кипіло молоде життя. Молодь жартувала, сміялася, веселилася. На гарних, молоденьких личках дівчат і хлопців просто горіла радість з життя і горяча жадоба палкого, молодечого, безмежного кохання, якого ніяка сила не потрафить заспокоїти або пригасити. Проміж молодю увихалися малі діти, що поприходили тут зі своїми пістунками, проходжувалися торговці, що продавали знані львівські прецлі або ріжнобарвні воздушні бальоники для дітей. В городі царили крик, сміх, веселість…

Тепер все змінилося.

Як Борович переходив міським городом ударила його зразу глуха мертвеччина. Хоч вже було пізно з полудня, тут панувала гробова тиша. Військова музика замовкла — здавалося раз на завсіди. Не було ні одного молоденького вояка, не було ні одної дівчини. Город був наче виметений. Тільки десь там