— Прошу пана поручника, горілки вже нема. Фляшка по дорозі збилася — скоро зголосив Орищук.
— Збилася певно до твоєї губи — відповів Борович.
Всі засміялися.
— То давай ту фляшку з вином. Добре вино. Сам тато їздив до Львова купувати — наперед захвалював Борович.
— Прошу пана поручника, вина нема. Корок вистрілив і все вино вибігло — зголосив чура Орищук.
Вже грізно подивився Борович на чуру і сказав:
— Ти занадто зачинаєш розпоряджуватися моїми річами. Давай курку.
— Прошу пана поручника, курки вже нема. У ваґоні було дуже горячо, курка зіпсулася і я мусів її викинути — говорив чура.
Всі зареготалися.
— Файний хлопець ваш Стефанко. Він мені дуже подобався. Я його зараз поцілувавби — говорив Банах-Прислопський і поклепав Степана Орищука по плечах.
— А щож лишилося? — спитав Борович.
— Прошу пана поручника, є ще бохонець хліба — сказав Орищук.
— Богу дякувати, що вся решта пропала і лишився хоч бохонець хліба. Давай його сюди — сказав Борович.
— Старшини з пієтизмом краяли святий хліб з рідного краю, солили сіллю, заїдали і попивали комісьним румом. Цей хліб був для них найбільшим присмаком.
