— Нині перед вечером прийшла з команди дивізії дуже тайна відомість, що в Росії вибухла революція. Там збунтувалися ґвардейські полки і зложили царя Миколу II-го з престола. Нема ще відомостей, чи і кого окликано царем, але кажуть, що Росія переміниться в республику. Як воно там буде, це наразі для нас рівнодушне. Головне те, що революція може бути заразлива. Тому, панове, мусите пильно глядіти, аби рішучо не було ніякого контакту між нашими вояками і тими з другого боку. Це моглоби викликати дуже немилу пропаґанду. Дальше прошу рішучо ні з вояками ні зі старшинами не говорити про це, що тепер діється в Росії. Вони про це не сміють нічого знати. Команда зарядила дуже строгу цензуру листів, а кромі цього не допустить до закопів ніяких часописів. Прошу добре допильнувати, аби ця відомість не розходилася проміж людьми, а коли почуєте, що вони щось про те говорять, прошу чутки в зародку здавити. Про найменші сплетні прошу негайно повідомити команду полка. Більше не маю панам нічого сказати.
Як завсіди так і тепер, по тій офіціяльній частині почалася звичайна, товариська розмова. Полковник був дуже товариський, гарний командант і охотно заходив зі старшинами в балачки.
— Вже нераз приходили алярмуючі відомості про революцію в Росії, а навіть про бої між частинами російської армії і завсіди виявилося, що це була чиста видумка. Може і тепер так буде — сказав поручник Банах-Прислопський.
— Ні, мій любий. Цим разом відомість зовсім певна і офіціяльно стверджена. Інструкції прийшли мабуть з Відня або Бадену — відповів полковник.
— Яка ціль, аби все те закривати перед нашими вояками. Як вони не довідаються нині або завтра, то певно довідаються правди день швидше чи пізніше. Як вояцтво побачить, що ми перед ним закривали дійсний стан справи, тоді взагалі не буде мати до нас ніякого довіря — говорив Банах-Прислопський.
— Такий наказ згори і ми мусимо його виповняти — відповів полковник.
