провідник, що по відїзді підполковника набрав відваги.
Він рушив до села, а четар Ґольдфрухт затягнув:
Наш полковник був стрілець.
Стрілив бабі у горнець…
Цей день був просто феральний для підполковника Бірека.
Як товариство доїхало до Великоліса, там всі довідалися, що вкінці командантові полку, полковникові Бахові удалося позбутися підполковника Бірека. Він мав негайно відійти до своєї запасної формації в Чехах.
На другий день ранесенько мав полк дальше виступати в похід і тому ще того самого дня старшини трьох перших сотень разом з відпоручниками вояцтва пішли попрощати Бірека. Від четвертої сотні не пішов ніхто.
Вже в ночі, коли всі мали йти спати, прийшов до Боровича Бірек і сказав:
— Я завтра рано відходжу і прийшов з вами розпрощатися. Були у мене всі старшини і вояки всіх сотень, тільки від вас нікого не було, ніхто не прийшов. Це мені дуже прикро.
— Даруйте, пане підполковнику. За цілий час, як ми були під вашою командою, не мали ви для моїх людей іншого слова, як сволоч, каналії, страхопуди, вушивці. Тяжко від них вимагати, аби вони мали до вас якісь кращі почування. Коли маю бути щирим, то скажу, що ціла сотня, не виключаючи старшин, просто тішиться, що ви вже раз відходите. Вояків других сотень, ви трактували добре, тому їх обовязком було бути чемними для вас — відповів Борович.
Дуже холодно розійшлися.
— Знаєте, пане поручнику, то було і безличне і клясичне. Але йому це належалося — тішився Дон.
Місце Бірека заняв майор Ґасер. Але цей був тільки коротко при куріні. Полковник Бах виїхав на
