Ця сторінка вичитана
Тоді я щастя холодно відкинув,
Тепер її в неволі я шукаю,
При брамі смерті, важучи життям.
Мортімер
Великодушністю це зветься!
Лейстер
Справи
Пиха мене робила нечутливим
До молодості і краси. Тоді
Мені було руки Марії мало,
Я королеви Англії жадав.
Мортімер
Відомо, що вона вас відзначилаСеред усіх чоловіків…
Лейстер
Це так здавалось, благородний сер…Тепер, коли я марно загубив
Десяток літ невтомних залицянь,
Огидної облуди… Сер, я мучусь!
Я мушу туги давньої позбутись…
Вважаюсь я щасливим… О, коли б
Довідались, яким кайданам заздрять…
Я десять літ пожертвував покірно
Кумирові суєтності її,
