Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/100

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Тоді я щастя холодно відкинув,
Тепер її в неволі я шукаю,
При брамі смерті, важучи життям.

Мортімер
Великодушністю це зветься!


Лейстер

Справи

Тепер стоять інакше зовсім, сер.

Пиха мене робила нечутливим
До молодості і краси. Тоді
Мені було руки Марії мало,
Я королеви Англії жадав.

Мортімер
Відомо, що вона вас відзначила

Серед усіх чоловіків…

Лейстер
Це так здавалось, благородний сер…

Тепер, коли я марно загубив
Десяток літ невтомних залицянь,
Огидної облуди… Сер, я мучусь!
Я мушу туги давньої позбутись…
Вважаюсь я щасливим… О, коли б
Довідались, яким кайданам заздрять…
Я десять літ пожертвував покірно
Кумирові суєтності її,