Не скаржучись на вас — цього ж не хочу.
…Вчинили ви зі мною не по правді,
Бо королева я — така ж, як ви,
А ви мене тримали, наче бранку.
Прийшла до вас я захисту благати,
А ви, зневаживши святі закони
Гостинності, святі права народів,
В ув'язнення мене замкнули; друзів
І слуг мене позбавили суворо,
В ганебні злидні вкинули мене,
На глум покликали мене до суду…
Ні слова більше! Вічне забуття
Покриє все страшне, що я зазнала.
…Дивіться! Все я долею назву,
Не винні ви, не винна також я;
Недобрий дух з пекельної безодні
Повстав, у нас ненависть розпалив
І змалку ще зробив нас ворогами.
Вона зростала з нами, люди злі
Роздмухували полум'я зловісне,
Безумці ревні дбали подавати
Меч і кинджал непроханим рукам…
Така вже клята доля королів —
Ненависть їхня роздирає світ,
На волю випускає фурій чвари.
…Тепер між нами уст чужих нема.
Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/130
Зовнішній вигляд
Ця сторінка вичитана
(Наближається до неї довірливо; улесливим тоном.)