Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/145

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

І скільки б вірних друзів не гукала,
Рятівника не знайдеш ти — дарма.
Лишили небеса тобі одне
Обличчя необорно-чарівне,
Для нього здатен я на все рушати,
Для нього ляжу під сокиру ката…

Марія
О, хто від мене відведе цю лють!


Мортімер
Відважний вимага відважно плати.

За що хоробрі кров свою проллють?
В житті — життя найкраща наша путь.
Безумний, хто його даремно тратить.
Раніш на ніжних, персах відпочину…

(Палко притискує її до себе.)


Марія
Невже на поміч мушу кликать я?

Адже ви — рятівник!

Мортімер

Ти не безчула,

Тобі світ не за скромність докоряв,

І до благань кохання не глуха ти.
Наблизила ти Річчіо-співця,
І Ботвел той зумів тебе здолати.