Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/164

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Лейстер
(зупиняється, вражений якоюсь думкою)

Вірно!

(Підходить до дверей, розчиняє їх і гукає.)
Гей, хто там! Варто!
(До офіцера, який з'являється на чолі озброєного загону.)

Зрадника держави

Затримайте й пильнуйте невідступно!

Жахливу змову викрито — я сам

Цю звістку королеві принесу.
(Виходить.)


Мортімер
(спочатку занімів од здивування, але невдовзі схаменувся і з глибокою погордою дивиться Лейстерові вслід)
Презренний!.. Правда, заслужив я це!

Пощо було такому довірятись?
Я падаю, і це йому — як міст,
Що ним негідний хоче врятуватись.
Рятуйся ж! Я таких товаришів
Не потребую в смертную годину.
Мені вмирати мовчки час приспів,

Для підлого життя — добро єдине!
(До офіцера варти, який підходить ближче, щоб схопити його.)