Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/174

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Але з сумлінням чистим визнаю́ —
Вона писала правду!

Єлізавета

Що ж тепер,

Нещасний?


Берлі
Сам він осудив себе.


Єлізавета
З очей моїх! До Тауера!.. невірний!


Лейстер
Не зрадник я. То помилка моя,

Що це зробив я потайки від тебе.
Але мету я добру мав — дізнатись,
Що мислить ворог, — і згубить її!

Єлізавета
Нікчемний викрут!


Берлі

Справді ви, мілорде…



Лейстер
Замислив я відважну грати гру,

Я знаю добре це: лише граф Лейстер
Наважитись міг на подібну річ.