Ця сторінка вичитана
Девісон
(заступає їй дорогу)
Ні, королево! Не лишай мене,Раніше волю сповісти свою.
Чи тут іще потрібна більша мудрість,
Ніж точно виконати твій наказ ?
…Ти цей папір дала мені до рук,
Щоб я про здійснення швидке подбав?
Єлізавета
А то вже вам ваш власний розум…
Девісон
(швидко і перелякано)
Hі,
Увесь мій розум. Бо слузі твоєму
Нема чого вирішувати тут.
Маленька помилка — вже царевбивство,
Нещастя непоправне та страшне.
Дозволь мені у цій жахливій справі
Твоєю зброєю сліпою бути,
Виразними словами поясни,
Що діяти з кривавим цим наказом?
Єлізавета
У нім написано.
