Ця сторінка вичитана
Мортімер
Він сам ласкаво згодився меніВисоке вчення віри роз'яснити,
Вагання всі розвіяти мої.
Довів, що розуму лукава мудрість
У глибочінь облуди нас веде,
Що слід очам розкрить, у що́ душі
Повірити, що зримий володар
Потрібний церкві, що святих отців
Собори духом істини пройняті.
Дитячої душі моєї хиби
Здолати він зумів умом високим
І красномовством проречистих уст.
Я знову повернувся в лоно церкви
І зрікся помилок своїх навіки.
Марія
Так ви — один із тих численних тисяч,Яких своїм небесним даром слова,
Немов отой нагірний проповідник,
Він до спасіння вічного привів!
Мортімер
Покликали його державні справиДо Франції, мене ж послав до Реймса,
Ісусове там товариство[1] ревно
Для Англії священиків готує.
Там Моргана, шляхетного шотландця[2]
