Ця сторінка вичитана
Благословляючи, моє правління, –
Усе, що можу з гордістю якоюсь
Очам чужинців показати. В сяйві
Шляхетних дам садів Єкатерини,
Звичайно, непомітною була б
І я сама, й мої заслуги скромні.
Обепін
Єдину даму вражено побачитьЧужинець при вестмінстерськім дворі,
Та все, чим вабить нас прекрасна стать,
У цім единім образі злучилось.
Бельєвр
Дозволить нам велична володаркаВклонитись їй, поїхати назад
І герцога, велителя мого
Вщасливити сподіваною вістю?
Палаючи гарячим нетерпінням,
Він із Парижа виїхав і жде
В Ам'єні вісників своєї долі,
Аж до Кале він надіслав гінців,
Щоб слово „так“ з твоїх державних уст
Могло долинути на крилах вітру
І радістю пройняти слух його.
Єлізавета
Не силуйте мене, я прошу, графе!Не час тепер, кажу я знову вам,
