Ця сторінка вичитана
Чекатимеш од мене вбивства тайно,
Ми виграєм для рятування строк!
Мене піднести хочеш: дорого́ю
Ти вабиш нагородою… Либонь,
І ти сама, й твоя жіноча ласка!
Хто, вбога, ти, і що ти можеш дати?
Мене не вабить слави блиск пустий!
Життя принади — тільки в тій…
Довкола неї, вбране в легкі шати,
Танцює коло грацій чарівне,
На грудях в неї — щастя неземне,
А ти — на мертві блага лиш багата!
Єдиного, що красить нам життя,
Коли дарує в шалі забуття
Душа душі блаженство небувале, —
Жіночого вінця ти не знавала,
Любов'ю не вщасливила життя.
…Я мушу лорда ждати, лист її
Йому вручити. Завдання огидне!
Не до душі мені придворний цей.
Я зможу сам її урятувати,
Мені самому — риск, і честь, і плата!
(Хоче вийти, але зустрічається з Полетом.)
ЯВА СЬОМА
Мортімер. Полет.
Полет
Про що ви розмовляли?
