назадниками, тоді як незаможницьке село постачало революціонерів, що звязувалися з найпередовішою класою суспільства — з пролетаріятом, підносячи цим самим український громадський рух на вищі культурні щаблі? А історія радянської революції на Україні? Чи не перша прийшла до революції сільська інтелігенція. Чи не тягнулась міська інтелігенція в хвості цієї сільської інтелігенції? Це-ж і природньо. У місті тільки одиниці з українських інтелігентів були звязані з продуктивною класою — з пролетаріятом. Решта утворювала замкнену касту, що жила в оточенні міщанства. Сільська-ж інтелігенція, принаймні, в чималій частині своїй, має звязки з трудящим селянством.
Отже, Хвильовий знову таки, переоцінюючи інтелігенцію й недобачаючи ролі пролетаріяту й незаможнього селянства, незалежно від цих сил, схематично поділив українську інтелігенцію на міську — передову і сільську — реакційну. Проти такого шкідливого перекручування співвідношення класових сил мусимо з усією рішучістю повстати. Так, ми можемо визнати перевагу за урбанізованою інтелігенцією перед сільською, навіть коли остання є виразник інтересів найпередовіших сільських верств, але тільки з однією умовою —
