ної суспільної верстви, від оточення. Звісно, психіка письменника не складається в 24 години. Вона формується в процесі цілого свого життя, виховання, яке дає йому його класа. Соціяльне оточення письменника визначає і той матеріял, який обробляє письменник, і ті засоби, якими він обробляє матеріял. Міняючи оточення, письменник стає під небезпеку і зрадити класу.
Ми не хотіли-б, щоб нас зрозуміли так, що пролетарський письменник повинен бути лише серед робітників, лише їх життя знати, лише про нього писати. Таке тлумачення було-б вульгаризацією нашого твердження. Пролетарський письменник може і навіть повинен знати й селянство, й інтелігенцію, і непманів, і не тільки знати, але й писати про них, але тільки будучи невідірваним від пролетаріяту, зберігаючи його психологію, живучи інтересами цієї класи, він зможе правдиво, художньо відбивати внутрішні процеси серед непролетарських верств людности. Бо-ж у наших умовах найміцніше озброєний перспективою на розвиток суспільства, на майбутнє — пролетаріят.
Пролетаріят краще за всіх знає не тільки свій власний, але й шлях инших клас. Непманство не уявляє собі і не може уявити, що воно має загинути, а коли-б на хвилину повірило в це, то воно виявило-б дуже туманний погляд на те, яким способом станеться ця загибіль. Через те непманство — най-
