утилітарних завдань, Л. Ортодокс, звісно, не обстоює ізольованости художника від утилітарних завдань взагалі, безсторонність його. У щоденному житті художник повинен бути свідомо звязаний з певними інтересами, повинен скеровувати свідомо свою увагу на інтереси, які ближчі йому. Якщо цей художник пролетарський, він мусить як-найповніше пройнятися думками пролетаріяту, але підчас самого процесу творення заздалегідь поставлене утилітарне завдання може стати на перешкоді повному виявленню емоцій художника. Звісно, відсутність утилітарности підчас процесу творення ніяк не означає, що самий твір художника повинен бути неутилітарним.
Неутилітарного твору не існує, бо хоч і не ставить собі художник свідомого завдання, але підсвідомо він, ввібравши думки й настрої близької йому соціяльної верстви, неодмінно їх відіб'є в свойому творі. Тим-то зовсім не треба для пролетарського твору, щоб автор ставив собі свідомо завдання дати такі, а не инші образи, — а треба, щоб автор справді перейнявся патосом пролетарської класи, його поступових ідей, щоб уся його психіка була пролетарська.
Тов. Чужак виставляє, як сильний аргумент проти формули „пізнання життя“ те, що це, „вбиває волю пролетаріяту до перемоги“, що це створює в пролетаріята „сприймальну психіку“. „Базуючись на виробничій (творчій) природі робітничої класи, —
