найреакційніші елементи в нашій літературі. Містицизм, культивування романтики минулого, виспівування неорганізованої стихійности наперекір організованості, — ось ті риси, що прищеплюються ідеологією згаданих суспільних верств.
Плеханов ще тоді, коли буржуазія тільки передчувала свій майбутній загин, і коли виразником цього передчуття в літературі з'явився символізм, писав: „Якщо Рескін сказав, що скупий не може співати про загублені гроші, то тепер настав час, коли настрої буржуазії почали наближатися до настроїв того скупого, що плаче над своїми скарбами“ Що-ж казати тепер, коли не один скупий, а ціла класа опинилася в гіршому стані, ніж той скупий, бо їй доводиться плакати не тільки над загубленими грошима, а й над тим, що гроші вже ніколи не повернуться. На скільки треба помножити, приклавши до сучасних занепадницьких творів характеристику, що її дав Плеханов символізмові в цих своїх словах: „Як через те, що немає хліба, люди їдять лободу, так через брак ясних ідей, вони (художники) задовольняються туманними натяками на ідеї, сурогатами, підкресленими в містицизмі, символізмі, й инших подібних ізмах, що характеризують епоху занепаду“ На Україні-ж є письменники, на яких досить яскраво позначаються впливи недобитків феодалізму й буржуазії.
Але є ще инші джерела занепадництва, з яких
