Є чимало вульгаризаторів марксизму як лівого так і правого крила. Перед революційно-марксівською думкою стоїть завдання очистити марксівську науку мистецтвознавства від шкідливих перекручувань.
Загальновизнаним для всіх маркистів є те, що мистецтво — це надбудова над продукційними взаєминами, взагалі над економічною базою. Усі марксисти визнають, що мистецтво починає свою історію ще з доісторичних часів, цим самим мистецтво визначається, як певна людська вдача, що властива всім стадіям людського розвитку. Але мистецтво еволюціонує поруч зі зміною продукційних процесів, а звідціля й зі зміною суспільних відносин. Кращі дослідувачі походження мистецтва приходять до висновку, що мистецтво є наслідок того, що людина завжди переслідує не тільки утилітарні завдання, а й естетичні, що людина має властивість оздоблювати той продукт, який вона виробляє. Вже на початку людської історії ми спостерігаємо поруч із мистецькими ознаками у виробництві такі види мистецтва, як окраса людського тіла й танок. Звісно, і перше й друге мало під собою економічні підвалини, але-ж людина, оздоблюючи себе, свідомо не
