Відомий український фашист Донцов останніми часами прикрашує свою контр-революційну ідеолоriю голосними фразами за европейську Україну проти теперішньої „азіятської“, мовляв, за „окцидентальну“ проти „орієнтальної“.
Справді, кому-ж, як не Донцову, оцьому знаменитому політичному мандрівникові, що був колись в с.-д., а тепер у фашистах, що лизав чобіт Вільгельма і запобігав перед дипломатами Антанти, що робив кар'єру в Директорії і не нехтував і благами гетьмана Скоропадського, — кому-ж, як не йому, бути співцем, „Европи“, дарма, що він мусолінізм, чи то пак фашизм, вважає за найвищий вияв „европеїзму“. Геть класи, партії, — все це дхне „орієнтальністю“ з її, „філантропічністю“, „розслабленістю“ то-що. Хай живе „злий дух“, „дух Демона“, „Фавстівська душа“, — ось які ефектні гасла викидає Донцов.
Орієнтальному світоглядові, „що кладе натиск на матерію, конкретне, гуманність, спокій, непорушність і вигоду“, Донцов протиставляє „окциденталь-
