прийняти „Европу“, але не як „Европу“, що своєю психікою самою, своїми расовими особливостями стоїть вище Сходу, до того й на сучасну „Европу“, в якій на ґрунті об'єктивного історичного процесу в певну добу розвинулись літературні зразки світового значення. Такий об'єктивний підхід не примушує нас зневажити минулу російську літературу, що в скарбниці світового письменства займає не абияке місце. Такий об'єктивно класовий підхід до справи диктує нам і ту істину, що так само, як колись буржуазія Росії економічно й культурно стояла позаду буржуазії Заходу, так тепер пролетаріят Радянського Союзу йде попереду пролетаріяту цілого світу, і через те саме тут створюється найкращий ґрунт для як найліпшого використання культурних і мистецьких надбань минулого цілого світу, як і для створення нових цінностей. Буржуазний Захід деградує, йому як раз і неприступний творчий імпульс попередніх поколінь. Єдиний пролетаріят може успішно продовжувати культурний рух. Але-ж пролетаріят не просто продовжує, a творить нову культуру, культуру нової класи, що в той-же час є культурою всього майбутнього людства. Пролетаріят, що є найпоступовіша класа, і що є єдиний носій сучасних ідеалів, завоював шосту частину світу, де будує соціялістичне суспільство. Процес соціялістичного суспільства — це найбільший творчий процес, який
