Сторінка:Юрій Липа. Кіннотчик та інші оповіданні (1946).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

куплєти, завзято і різко виспівував він рядки про власні удатні виправи і хвалився своєю здобиччу, притоптуючи з поважним обличчям у колі цікавих слухачів.

Одного разу підчас такого танцю здалось йому, шо в віддалі кільканадцяти кроків зявилася згорблена постать Мацана.

— Стій, Васько! — з радісною злобою викрикнув Клин і, коли той не послухав, підніс з землі червоний, як кров, уламок ґраніту і кинув услід постаті.

Незнайомий обернувся, — ні, то не був Васька Мацан!

Налети Петьки були кпинами з большовицьких інституцій порядку. За його голову визначили велику грошову премію; на нього полювали і большовицькі патролі і навіть небольшовики, щоб дістати нагороду. А він, сполучуючи нерозумну недбайливість про власну безпеку із дотепними хитрощами, вислизувався з рук переслідників.

Остання пригода Петьки Клина сталася на улиці Болгарській, оспіваній у багатьох злодійських піснях. Болгарська належала тоді до району діяльности Петьки.

В глуху ніч запалився одноповерховий будинок, запалився здолу, як величезне огнище, гургочучи вогнем і пахкаючи димом і саджею. Води не було тоді в Одесі: водотяг не давав води з Дністра, і вогневики, розбиваючи гаками і сокирами сусідні деревляні прибудівлі, на спосіб московитський, ліквідували пожежу. Дім мав згоріти. Відділ міліції став довкола, не пускаючи цікавих ме-