Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/110

П'єси і переклади співаної поезії

Мені таємне щось доручене,
Світ сонця впав душі на дно,
Й усі душі моєї злучини
Просякнуло терпке́ вино.

І пір'я страусові схилені
Хитанням додають снаги,
А очі, віями окрилені,
Квітчають дальні береги.

В моїй душі — скарби, не вивіска,
І ключ призначено мені!
Ти, братан монстра,
   страхітливіська!..
Я знаю: істина — в ви-ні.
      24 квітня 1906

Дівчина із Spoleto

(За О. Блоком)

Ста́н твій струнки́й, наче свічки церковні,
Зір твій — мечами проймає і — край!
Діво, не жду на утіхи любовні,
Встати ченцеві на вогнище дай!

Щастя і ласки — не треба. Чи зможу
Скривдити ґвалтом тебе без жалю!
Наче художник — дивлюсь за горожу:
Ти там — в саду́... я — молюсь, я — люблю!

Ві́льна, із вітру крильми́ за плечи́ма,
Со́нцем пали́ма, дару́й, щоб — суціль
Вгледіть очима — твого херувима,
Звідати серцем — і ласку, і біль!

В те́мні джере́ла оче́й - відпуска́ю
Зму́чене се́рце своє́ і екста́з,
Ти́хо у темне воло́сся впліта́ю
Та́йних поезій безцінний алмаз.
      3 червня 1909

86