Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/111

Юрій Отрошенко

(За О. Блоком)

Ой ти, ве́сно, розмаю без краю,
Без кінця — світла мрія, мета!
О життя, все в тобі я — приймаю!
І вітаю — стодзвоном щита!

Бо затямив тебе я, невдаче,
Вдачі, вас моя славить сурма!
І нехай — хтось сміється чи плаче,
В тім — ні вади, ні страму — нема!

Я ворожість — розважно сприймаю
І клятьбу, і все ніжне, слабе:
За всі муки, за згубу, я знаю,
Все одно: я — приймаю тебе!
      24 жовтня 1907

(За О. Блоком)

На вулиці — дощику бризки,
Причини журитись — нема.
Нудотні — капризів репризки
І сили, що гинуть дарма.

Німотна печаль — без причини,
Думок — невідчепний тягар.
Хіба що — наколем лучини,
Роздмухаємо самовар!

Наразі — за чайним похміллям
Буркотні розмови мої
Засвітять — утішним свавіллям
Сонливі очиці твої.

Чолом — стародавньому чину!..
Зневірі — ще дасть відкоша, —
Здолає — печаль, сумовинну,
Насьорбавшись чаю, — душа!
     10 грудня 1915

87