Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/132

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

П'єси і переклади співаної поезії


Спросил у листьев я секрет,
Спросил у ветра и комет:
— Мне ль это счастье — навсегда?́
Любовь, свет солнца, лунный свет!..
Затрепета́ли ли́стья: “Да!..”
Но, вдруг, один качну́лся: “Нет!..”

     Себе я змучити мастак,
     Сто раз питаючи — сто раз:
     — Чи ж буде все гаразд, дивак?
     Дивак, чи ж буде́ все́ — гаразд?!
     І вітер, зримий у вікні,
     Відповідаючи мені,
     Дерева всі гойдає: “Так!”,
     Та лист один тріпоче: “Ні!”!..


(К. Отрошенко)

Переводы, переводы,
Не мои сонеты, оды —
Перепевы, перегуды,
А своё же взять откуда?
Перегуды перепеты,
А родное — где ты? где ты?

Пересвисты, переделы
Мной всесильно овладели.
В голове моей кумиры
До мозгов прогрызли дыры.

В них внедрились, как Иуды,
Чужесловье, строчек груды.
Чьи-то мысли мне близки,
А своей нет ни строки!

108