Юрій Отрошенко
П'єси і переклади співаної поезії
Вмовляв, тримав тебе за руки,
Сльоза котилася з повік,
Печаль і скруту, мить розлуки
Благав подовжити навік!..
Але цілунками раювання
Ти в мить одну поклала край:
Мене ти звала із вигнання
Туди, де жде твій рідний край.
Ти говорила: “Ще щасливий,
Під небом чистим слушний час
У пущах, де цвітуть оливи,
Навік, навік з’єднає нас”.
Проте, отам, де небосхили
Блакиттю сяють з висоти,
А в берег б’ють, плескочуть хвилі,
Останнім сном заснула ти.
Твою любов, твої страждання
Поглинув морок... Тільки я...
Живий! В мені киплять бажання!
Звучить в мені: “Я... вся - твоя”...
Недільний ранок
(музика І. Брамса, вірш П. Хейзе)
Дізнався я, де вчора ти була.
Я знаю, для кого ти чепурилась.
Сусіди бачили, куди ти йшла,
І встигли підказать, де ти лишилась.
Авжеж, при людях засміялася я...
А після, мовчки, плакав, як дитя!..
В ту ж мить, при людях,
заспівав весело!..
А в ніч не плакав... -
ридав!., з нестями...
145
