На свята все тікала я від мами,
Було, дивлюсь, милуюсь з-поза брами
На море чоловічої юрми.
І тішусь, і вмиваюся слізьми!..
А над усе, враз полум'ям займаюсь,
Коли своїх пісень гетьма́н співа:
Світ за́ очі, йде кругом голова!
І вірою, і радістю проймаюсь!..
Чи ж розумієш ти?! Ти зрозумій:
Він серцю наймиліший!..
(З'являється Мазепа з Орликом. Орлик, залицяючись до Малашки, віддаляється з нею. Мазепа залишається з Мотрею наодинці, стоять взявшись за руки)
Мазепа (натхненно)
Світе мій!
Блаженства, раювання час урочій!..
Орлик (пристрасно)
Сховаймось, мерщій, за ту вишню рясну!..
Малашка (ствердно)
Ну!..
Орлик (зачаровано, долаючи зніяковіння)
Яка ж бо краса, подивись вдалину!..
Малашка Ну!..
Мазепа
Мов Зірка ясна! Образ твій дівочий!
Я так намріявсь бачити тебе,
Що ніби ти до мене йдеш крізь ночі:
Знов світить Сонце, знов милують очі
Сади, степи і небо голубе!
Я так намріявсь бачити тебе,
Моя ти радість, щастя, чарівнице!..
