Журби, прошу, не завдавай, |
Я сплю, і мирно сплять бажання, |
||
В душі вже тільки хвилюва́ння, |
двічі |
Музика Михайла Глінки (1809—1868), що відвідував Україну 1838 року, написав музику до віршів Віктора Забіли (1808—1869): “Гуде вітер вельми в полі”, “Не щебечи, соловейку”, що стали народними піснями. Створив оперу “Руслан і Людмила” — своєрідне тлумачення поеми Олександра Пушкіна про стародавню Київську Русь. Написав на слова Нестора Кукольника цикл із 12 романсів, музику до трагедії Кукольника “Князь Холмський” (1840). Відкрив голос Семена Гулака-Артемовського, що вчився вокалу у Глінки (1839—1842) у Петербурзі. Симфонія Глінки “Тарас Бульба” лишилась незавершеною.
Семен Гулак-Артемовський (Артемовський), в свою чергу, автор популярної української комічної опери “Запорожець за Дунаєм”, водевилю “Ніч напередодні Івана Купала”, дивертисменту “Українське весілля”. Аранжував українську народну пісню “Стоїть явір над водою”, присвячену Тарасові Шевченку, з яким Гулак-Артемовський був у дружніх стосунках.
О, пам'ять серця, ти в мені |
||
І часто в дальній стороні |
двічі |
В мені живуть її слова, |