Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/193

 

Журби, прошу, не завдавай, Вгаму́й рясні́ слова́. Пото́му Обли́ш турбо́тами й слабо́му У забутті не заважай.

 

Я сплю, і мирно сплять бажання, Вгамуйся ж, подруго, й прости:
В душі вже тільки хвилюва́ння, А не кохання збудиш ти.	${\Big \}}$	двічі

Музика Михайла Глінки (1809—1868), що відвідував Україну 1838 року, написав музику до віршів Віктора Забіли (1808—1869): “Гуде вітер вельми в полі”, “Не щебечи, соловейку”, що стали народними піснями. Створив оперу “Руслан і Людмила” — своєрідне тлумачення поеми Олександра Пушкіна про стародавню Київську Русь. Написав на слова Нестора Кукольника цикл із 12 романсів, музику до трагедії Кукольника “Князь Холмський” (1840). Відкрив голос Семена Гулака-Артемовського, що вчився вокалу у Глінки (1839—1842) у Петербурзі. Симфонія Глінки “Тарас Бульба” лишилась незавершеною.

Семен Гулак-Артемовський (Артемовський), в свою чергу, автор популярної української комічної опери “Запорожець за Дунаєм”, водевилю “Ніч напередодні Івана Купала”, дивертисменту “Українське весілля”. Аранжував українську народну пісню “Стоїть явір над водою”, присвячену Тарасові Шевченку, з яким Гулак-Артемовський був у дружніх стосунках.

 

О пам'ять серця

(музика М. Глінки, вірш К. Батюшкова)

 

О, пам'ять серця, ти в мені Міцніш за спогади печальні,
І часто в дальній стороні Втіши твій світ сентиментальний.	${\Big \}}$	двічі

 

В мені живуть її слова, Я бачу очі молодії, В мені живуть її надії, Й моя надія ожива!