Скінчи́вши до́вгий шля́х, приту́лок ми́ знайшли́.
Кайда́ни на́ших днів — стражда́нь нам завдали́.
Але́, спочи́ть ми впра́ві під покрово́ю но́чі,
І ми мо́жем, наре́шті, істули́ти очі!
Не́ прокида́йся, ти́хо спи,
Втіша́йся вра́жень чередо́ю,
Поба́чиш лагіднії сни,
Давно́ забутії тобою!
Спи! Спи! — Аврора ще дріма!
Нас ряту́є нічна пітьма!..
Мов хви́льки у струмка́ — шви́дко дні́ іспливали —
Дале́ко від люде́й.
Та ще ніко́ли ми́ не могли спочить,
Ми́, ті, що ма́йже не́ жили́,
В безнадії на ща́стя наші дні мина́ли!
Не прокидайся, тихо спи,
Втішайся вражень чередою,
Побачиш лагіднії сни,
Давно забутії тобою!
Спи! Спи! — Авро́ра ще дріма!
Нас ряту́є нічна пітьма!..
|
За гра́тами я́ у в'язни́ці сирій. |
