Цю сторінку схвалено
На шляху степовім…
(музика Ю. Отрошенка, вірш К. Отрошенко)
На шляху степовім в'ється сніг,
У твоїй розмові чути сміх.
Пелюстки снігові з хмар важких
Падають поволі на поріг.
І поріг вже білий і волосся все,
І повітря милий сміх несе…
Silentium[1]
(музика Ю. Отрошенка, вірш Ф. Тютчева)
Мовчи, і крийся, і ховай
Чуття й думок — не́ видава́й!
Неха́й — душі із глибини́
Й зорі́ють, схо́дячи, вони,
Й захо́дять, світ віддаючи:
Милуйся ними і — мовчи.
Зама́ло слів. Душа́ — щемить.
Чи хто́сь — збагне́? Хоча́ б — на мить
Чи — осягне́, хоч — навмання́?!
Промовлене, то ж є — брехня́!!
Джерел — не руш, із них п'ючи:
Живись, шану́йся і́ — мовчи.
Живи́, як є. Душі розма́й,
Свій дивоцві́т, — в собі́ трима́й,
Бо — все́ ж — святе́є, все́ — твоє́,
Не вгле́диш, — де́нний сві́т заб'є,
Й замо́вкнуть — в се́рці — сурмачі́:
Втіша́йся ни́ми і́ — мовчи́!
222
- ↑ Мовчи!.. (латин.).
