Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/37

Юрій Отрошенко Винагороду слушну!.. Не дрібниця: Життя і смерть! “дрібниць” оцих… ціна!.. Не поспішай. Посидь зі мною, друже, Мій вірний Орлику. Ще терпить час. Як справи? Чи ж вогонь душі не згас? Й ще наша згода серцю не байдужа?! Орлик (Емоційно, з захопленням) Пишу я… “Конституцію”. — Закон. Величної та вільної Вкраїни, Що відбудує згарища, й руїни Й встановить на віки міцний кордон!.. Коли, в думках, перед собою бачу Красу життя майбутніх поколінь, Кінець неволі!.. З радощів я… плачу!.. Украйно, рідна! Ти на порозі змін, Кінця кривавих непорозумінь! Напередодні зрушень і досягнень!.. Тож, Господа молю за успіх прагнень До незалежносте!.. За переваги Й талант народу!.. Дай йому наснаги, Отець Небесний, — ро — зу — му!.. Мазепа …А — м і н ь!.. (За вікном сутеніє. Обнявши Орлика за плечі, Мазепа проводить його до дверей. Благословляє, цілує. За лаштунками вартові козаки — не голосно спочатку, а потім все емоційніше, співають

“Ой, горе тій чайці”…)