Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/36

П 'єсн і переклади співаної поезії Мої дні — осінь. Мотря ж — повесні! Моя дочка — суперниця мені! Цвіте — не спиниш! Хоч гати в гармати! Тож, мушу я — з гіллям! Цей цвіт… — зламати!.. Сцена 6 (Покої Мазепи. За стіною — приміщення охорони, де розмістились на лавах кілька озброєних козаків. Вони неголосно співають “Ой, горе тій чайці. Дещо осторонь від варти за столом сидить Орлик і щось зосереджено занотовує) Мазепа (Сидить, перечитує листа) “Моє серденько! Зажурився я, почувши від дівки таке слово, що Ваша Милість за зле на мене маєш, що Вашу Милість при собі не задержав, але відіслав додому. Уваж сама, що б з того виросло. Перше: щоб твої родичі по всім світі розголосили, що взяв у нас дочку уночі гвілтом і держить у себе замість підло- жиці. Друга причина: що державши Вашу Милість у себе. Я би не міг жадною мірою вйтримати, та і Ваша Милість так же: мусили би ми із тобою жити так, як подружжа каже, а потім прийшло б нёблагословёння від цёркви і клятьба, щоб нам із тобою не жити. Дё ж би я тоді Вас подів? І мені би через тёе Вашу Мйлість жаль, щоб потім на мёне нё плакала.” (Далі пише і перечитує написане, потім дзвонить у дзвіночок. З являється Орлик) Таємно до хрещёнищ служниця Малашка (вірна й віддана вона!) — Хай вщнесё. Одёржить, як годиться,

28