— Тутечки! — і поміж комісією та Іваном Федоровичем залишився тільки один крок.
— Продавець кооперативної крамниці!
— Я — кричить Іван Федорович, уже врізавшись у саму комісію.
— Голова машинового товариства! — злякалася нарешті, комісія.
— Ту-у-т!… — донеслося до комісії звідкілясь позаду, бо Іван Федорович усе йде прямо.
Комісія захотіла вислухати доповіді всіх шістьох сільських адміністраторів та діячів про свою роботу.
Іванові Федоровичу залишилося тільки взяти з собою з хати рядно, подушку, цеберку з водою, 6 паляниць, півкабана, — щоб вистачило на три дні звітної праці.
Тепер ви розумієте, чому психічно-здорова людина сама з собою офіційно розмовляє, самій собі пише накази й вказівки, сама з собою свариться, сама собі робить догани.
Бо ж сільсько-господарське товариство не встигає погоджувати роботу з головою сільради, і голова КНС не дбає, щоб усі незаможники були членами кооперації, а продавець через перевантаження роботою голови сільради, голови КНС, голови с.-г. товариства, секретаря осередку й голови машинового товариства, — часто зовсім не виходить до прилавку…
Іван Федорович Фіґаро, що повинен відповідати за всіх шістьох Іванів Федоровичів — сердиться
