Голос прокурора: так, дякую. Запишіть… А ще чого ви хотіли б?
Голос Бренді: — я бажав би… о, я бажав би!,..
Дама із „Асоціяції кокоток-христіянок“ захвилювалася:
— Ось зараз буде каятися. Неборака!..
Вона закліпала очима, вийняла з ридикюлю хусточку, висякалась, але…
Голос Бренді: — я бажав би, щоб права рука була в мене зараз вільна настільки, щоб могла замахнутися й зацідити вам у вашу паскудну пику… Більше бажань на цьому світі в мене ніяких нема!
Дами були розчаровані, — але голос доводив далі:
— „1000 вольт… Джіме, починайте.“
Щось зашипіло в гучномовці. І — тихо. Минула хвилина, дві, три. Шипить та й годі.
Фінтіфакс здивувався:
— Чому ж він не кричить?
— Зараз кричатиме!
Минуло ще кілька хвилин. Тихо.
— Ка-зна-що!! — скипів Фінтіфакс. — Я гроші платив! Він мусить кричати! Він не має права не кричати!!..
І ось — минуло ще кільканадцять хвилин, Тихо. Шипить. Чути як нервово клацають кіноапарати та кодаки. Та чийсь ледве чуткий голос: „помацайте пульса…“
