Емір-ханові 37 років. 1915 р. він був конюхом в ескадроні перського козацтва. 1921 року він командував бриґадою. Він був один з того кадру офіцерства, що його руками військовий міністер Реза-хан готував собі шлях до старовинного престолу шах-ін-шахів і став, нарешті Реза-шахом.
І ось, Емір-хан — губернатор Хамадану. Його косо зустрінула купка арбабів — аристократів, зірка яких закотилася разом з третім гудком пароплаву, на якому останній каджар дезертував до паризьких шантанів і повій.
Вони холодно прийняли нового губернатора, хоч і виїхали на своїх автомобілях за міську браму і чекали його в степу, де незграбні уламки руїн старовинної Екбатани, резиденції Ксеркса, валялися в траві, як яблука після бурі.
Хамаданські арбаби знали, що це один з тисячі тих, що їхньою зброєю Реза-шах одвойовує кожен
