— А що, чи вже готові ті дані, що я замовив тиждень тому? — весело кричить він.
— Ні, — теж весело відгукається той. Десь загубилися між шостим та осьмим столом у тринадцятім підвідділі!
— Ну й добре, — на те й установа, Коли буде охота, приготуйте нові.
А скрізь по кімнатах риплять пера, бігають люди, один одному заважають, один на одного лізуть — і весело, і приємно зробилось на душі в зава, наче в теплу ванну вліз.
І ще тепліше зробилося в нього на душі, коли заскочив до його кабінету завбюра особистого складу.
— Що таке?
— Анкета, заповніть, усіх чотириста питань.
— Тільки й того? — всміхається зав. — Ах ти моя голубонько!..
Приголубив він надрукований анкетний аркуш притиснув до серця, радісно засміявся, наче вперше народився, — й примостився писати.
Прийшов „зам“, солодко потягнувся, аж суглоби хруснули, й пішов відпочити на канапі.
І завові приємно було, що це не автомат, а жива людина, з людськими нахилами й хропе навіть цілком по-людському…
