високо піднявши вказного пальця. Флегматичний сажотрус, що працював тут таки, двічі висипав йому на голову сажу і повісив сушити на його палець мокрий піджак. У житлокоопі, куди його негайно викликали з цього приводу, мій приятель з'ясував, що він лише хотів пересвідчитися, — чи притягує рогова речовина на нігті вказного пальця радіо-хвилі, як металевий кінець антени, і чи може палець правити за антену?
Після цього він пішов і купив гучномовця.
Гучномовця врочисто поставили на бабусину комоду, під яку підставили писемний стіл, а цей поставили на чотири табурети й ручний умивальник.
Три дні бігали по даху й установлювали антену, при чому внизу ввесь час чергував натовп, що на всі запитання цікавих перехожих відповідав:
— Фулігана ловлять.
Після цього мій приятель налагодився слухати.
З середини гучномовця спочатку почулося приглушене шипіння (очевидно, на даху біля антени відбувалося котяче весілля), згодом жалісний писк (кішку переможено), потім почулися явно — соромицькі звуки, і коли ця програмова частина закінчилася, глухий голос несподівано й чітко вимовив:
— Заземлюйте антени. Надобраніч.
Мій приятель ще не знав добре, що це таке „заземлюйте“, і тому зрозумів це літерально: зняв з даху антену й закопав її на ніч у землю під ящиком до сміття.
