Другого ранку програма з рупорі була зовсім інша. Когось недалеко скальпували, і нещасна жертва верещала й розпачливо протестувала, — мабуть благала в мікрофон усіх радіо-аматорів поспішити рятувати її.
Коли скінчили скальпувати, гучномовець несподівано онімів. Мовчав він чотири доби, не зважаючи на всі героїчні спроби його розбуркати. Часами хтось у важких чоботях походжав по клявішах роялю, а знайомі коти негайно починали протестувати й неймовірно верещати.
Два тижні тривав поєдинок між котами та чобітьми — після цього гучномовець заговорив.
Це було апотеозою.
Гучномовець говорив невгаваючи…
Вранці, коли мій приятель ще спав, несподівано з бабусиної комоди пролунали бадьорі слова:
— „Поле конче потрібно угноювати напровесні, тільки но розтане сніг. Найкращий гній — це коров'ячий наполовину із свинячим, трошки присипаний зверху мишачим…“
Коли мій приятель підводився з ліжка, рупор ніс йому назустріч дальші сенсаційні відкриття:
— „На плісовану спідницю найкраще купити 2½ метри гарного муару, або коверкоту-індиґо, якщо вам його дадуть!..“
Коли він сідав снідати, щоб збільшити апетит, рупор вибивав йому цікаві повідомлення, приміром:
— „Ембріональний розвиток одноклітинного зародку починається, власне, від того моменту, коли
