Ішов ранком о 9-й годині вельми відповідальний товариш на працю й розмахував текою. І розмахуючи текою, приємно мріяв.
— Чого мені ще треба? Апарат у мене працює ідеально, виконує зразково. Не встигнеш накреслити на паперці плян, як його вже здійснили, і він урочисто йде до архіву. Ідея якась не встигне народитися в голові, диви, її давно вже виконано. Правда, може тому, що декрет про те, що сьогодні в мене народжується в голові, був уже три роки тому, а втім… чого ж мені ще треба?
— Газ-е-е-т! — прохрипіло над вухом вельми відповідального товариша, що був задоволений з свого ідеального апарату і не знав, чого йому ще треба.
— А, справді, забув удома газету, — міркує відповідальний товариш, виймає п'ятака, купує газету, ідучи, розгортає, зазирає спочатку у відділ партвикликів, а потім у відділ театрів та видовищ і, нарешті, у той відділ, де його, вельми
